Соціально-психологічна служба у СЗШ №7


/Files/images/psihologya/40292137_1235737535_668a20a65b52.gif


Соціально-психологічна служба – це спільна діяльність практичного психолога та соціального педагога.

"Всесвіт безмежний. У ньому багато яскравих зірок. І одна з них - це ти! Унікальна, неповторна Людина!"



Ткаченко Марина Василівна
- практичний психолог

/Files/images/psihologya/IMG_2098.JPG

Драч Олена Корніївна - практичний психолог та соціальний педагог

Ми прагнемо, щоб наша школа стала острівцем людяності і гуманізму, творчості й постійного пошуку, щоб її випускники на все життя засвоїли: якщо хочеш стати щасливим, то слідуй золотому правилу - розум у голові, щирість у серці, здоров'я в тілі.

Види робіт соціально-психологічної служби:

· 1) Консультативна, яка полягає в допомозі людині вирішити ті проблеми, з якими приходять до психолога;

· 2) психодіагностична включає виконання різних методик, тестів, опитувальників (на виявлення особових особливостей, міжособових відносин, пізнавальних процесів).

· 3) корекційно-розвивальна робота направлена на подолання негативних явищ в учбовому закладі, в сім'ї, в соціальному оточенні і розвиток здібностей, формування особи учня.

· 4) профілактична робота, суть якої полягає в попередженні можливих неблагополучний в психологічному і особовому розвитку учня.

У яких випадках необхідна консультація або допомога практичного психолога та соціального педагога

Якщо в житті дитини відбулася або повинна відбутися одна з наступних подій:

  1. Переїзд;
  2. Розлучення батьків;
  3. Хвороба або втрата близької людини;
  4. Народження брата або сестри;
  5. Різка зміна матеріального становища в сім'ї;
  6. Надходження до дитячого садка або до школи.

Якщо в житті дитини регулярно відбуваються такі події:

  1. Сварки в сім'ї;
  2. Боротьба за дитину між бабусями і дідусями з одного боку та батьками з іншого;
  3. Тривала відсутність дитячого колективу;
  4. Хтось із батьків або близький родич схильний до будь-якої залежності (наприклад, алкоголізм, наркоманії);
  5. Тривала відсутність одного з батьків або обох батьків;

Якщо дитина:

  • Одного разу відчула або постійно піддається насильству;
  • Тривало хворіє;
  • Був небажаною дитиною;
  • Надмірно захоплюється яким-небудь родом діяльності (телевізор, читання, поїдання солодкого, подовгу грає один і ін);
  • Має одне з таких порушень: енурез, алергію, часті застуди, нав'язливі рухи;
  • Проявляє зайве упрямтво;
  • Схильна до спалахів люті, плачу, так званих істерик;
  • Погано спить;
  • Відчуває страхи, кошмари;
  • Погано їсть;
  • Відчуває постійні напади нудоти або головного болю;
  • Надмірно фантазує;
  • Страждає одним з психосоматичних захворювань, таких як: бронхіальна астма, виразковий гаст, коліт та інще;
  • Проявляє ознаки відставання у розвитку;
  • Проявляє ознаки випереджаючого розвитку;
  • Схильний будь-якої залежності (алкоголізм, наркоманія);
  • Має труднощі в спілкуванні з однолітками;
  • Тікає з дому;
  • Відчуває страх зробити щось нове;
  • Різко змінює свою поведінку;
  • Хронічно перебуває в пригніченому настрої;
  • Часто обманює;
  • Переживає почуття ревнощів до одного з членів сім'ї;
  • Виявляє постійну хворобливу реакцію на свої неуспішні дії;
  • Зайво слухняний, неініціатівна.

Якщо батьки (або один з них):

  1. Відчувають незадоволення сімейним життям;
  2. Відчувають почуття хронічної втоми;
  3. Часто перебувають у пригніченому настрої;
  4. Відчувають занепокоєння з приводу поведінки дитини і її успішності;
  5. Відчувають занепокоєння з приводу розвитку дитини та її емоційного стану;
  6. Починають відчувати невротичні розлади (нав'язливі думки, страхи, нервові виснаження та інще).

Пам’ятай!

У складних ситуаціях ти можеш звернутися за допомогою до:

· Батьків.

· Класного керівника.

· Психолога.

· Заступника директора з виховної роботи.

· Директора школи.

· Служби у справах дітей районної державної адміністрації – 2-17-95.

· Центру Соціальної Служби для дітей, сім’ї.

Національна дитяча «гаряча» лінія - 0 800 500 2550 800 500 255 або 772 з мобільного, працює щоденно, окрім неділі, з 10.00 до 20.00

«Гаряча» лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації -0 800 500 3350 800 500 335 або 386 з мобільного, щоденно з 10.00 до 18.00.

0-800-500-21-80 – «Телефон довіри» Всеукраїнської дитячої лінії.

0-800-500-45-10 – Національна лінія телефону довіри з питань ВІЛ/СНІДу.


В рамках акції "16 днів проти насилля" психологічною службою були проведені тренінгові заняття

Тренінгове заняття "Ми проти насильства" у 5-х класах.

/Files/images/psihologya/16_dnv_proti_nasilstva/IMG_2271.JPG/Files/images/psihologya/16_dnv_proti_nasilstva/IMG_2273.JPG

Тренінгове заняття "Ми - проти насильства" у 8-х класах.

/Files/images/psihologya/16_dnv_proti_nasilstva/IMG_2305.JPG/Files/images/psihologya/16_dnv_proti_nasilstva/IMG_2311.JPG

Метою занять було ознайомити учнів з актуальністю проблеми насильства у шкільному середовищі, навчити їх розрізняти види насильства та розробити відповідну стратегію поведінки у ситуаціях ризику; закріпити та поглибити знання дітей про права людини; формувати навички правомірної поведінки.



ПІДГОТОВКА ДО ЗОВНІШНЬОГО НЕЗАЛЕЖНОГО ОЦІНЮВАННЯ та ДЕРЖАВНОЇ ПІДСУМКОВОЇ АТЕСТАЦІЇ

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

  • Спочатку підготуйте місце для занять: приберіть зі столу зайві речі, зруч­но розташуйте необхідні підруч­ники, посібники, зошити, папір, олівці. Можна ввести в інтер'єр кімнати жов­тий і фіолетовий кольори, оскільки вони підвищують інтелектуальну активність. Для цього буває достатньо якоїсь картин­ки в цих тонах.
  • Складіть план занять. Плануючи кожен день підготовки, необхідно чітко визначити, що саме сьогодні вивчатимете. Не взагалі: «трохи позаймаюся», а які саме розділи і теми.
  • Почніть зі складнішого, з того розділу, який знаєте найгірше. Але якщо вам важко «розгойдатися», можна почати з того ма­теріалу, який найбільш цікавий і приємний. Можливо, поступово увійдете до робочого ритму, і справа піде.
  • Чергуйте заняття і відпочинок, скажімо, 40 хвилин занять, потім 10 хвилин — пе­рерви. Можна у цей час помити посуд, полити квіти, зробити зарядку, прийняти душ.
  • Не треба прагнути до того, аби прочитати і запам'ятати напам'ять увесь підручник. Корисно структурувати матеріал, складати плани, схеми, причому бажано їх записува­ти. Плани корисні і тому, що за ними легко повторити якийсь матеріал.
  • Як запам'ятовувати матеріал. Психологи встановили, що наша оперативна пам'ять при одночасному сприйнятті здатна утри­мати і потім відтворити в середньому лише сім об'єктів. Тому матеріал краще розби­ти на смислові шматки, бажано, аби їх було не більше семи. Смислові шматки матеріалу необхідно укрупнювати й уза­гальнювати, виражати головну думку од­нією фразою.
  • Не слід квапитися, за будь-яку ціну запам'ятовувати складний текст, не ро­зібравшись у його внутрішніх зв'язках, не зрозумівши міркувань автора. Серед другорядного потрібно виявити найголов­ніше.
  • Використовуйте асоціації. Метод ло­кальної прив'язки полягає у побудові для ряду, що запам'ятовується, об'єктів іншого ряду — опорного, з добре знайомих або легких для вивчення об'єктів. Таким опор­ним рядом може бути послідовність кімнат у вашій квартирі, будинків на вашій вулиці тощо. Людина спочатку заучує опорний ряд, а потім використовує його елементи, аби зіставити з ними елементи заучува­ного ряду. Отже, якщо в матеріалі мало внутрішніх зв'язків — озирніться довкола. Уявіть обстановку, в якій ви вивчали ма­теріал, і ви пригадаєте його, адже отримані одночасно враження запускають механізм згадування.

/Files/photogallery/73e77a34y9f06.pngЯк повторювати? Перекажіть текст своїми словами, і ви легше його запам'ятаєте, аніж просто прочитавши багато разів, — адже це активна розумова праця. Загалом, будь-яка аналітична робота з текстом дозволяє краще його запам'ятати. Це може бути пе­рекомпонування матеріалу, знаходження парадоксальних формулювань для нього, залучення контрастного фону або матеріалу тощо.

Конспектування. Виявляється, текст мож­на сильно скоротити, представивши його у вигляді схеми — «зірки», «дерева», «дуж­ки» тощо. При цьому сприйняття та якість запам'ятовування значно покращуються че­рез образність запису.

Таким чином, вам необхідно розбити великий текст не більш ніж на 7 частин, зв'язати ці частини між собою, виділити опори (слова і думки, що стоять за ними) і завчити їх.

У системі заучування матеріалу важливу роль відіграє повторення.

Виконуйте якомога більше різних опуб­лікованих тестів з якогось предмета. Ці тре­нування ознайомлять вас із конструкціями тестових завдань.

Тренуйтеся із секундоміром у руках, за­сікайте час виконання тестів. Готуючись до іспитів, ніколи не думайте, що не впораєтеся із завданням, а навпаки, подумки малюйте собі картину тріумфу.

Залиште один день перед іспитом на те, аби знову повторити всі плани відповідей, ще раз зупинитися на складніших питаннях.

ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ПСИХОЛОГІЧНО

  • Для того, щоб у кризовій ситуації не втра­чати голови, необхідно не ставити перед собою надзавдань і надмети. Не варто че­кати, доки ситуація стане катастрофічною. Починайте готуватися до іспитів заздалегідь, помалу, по частинах, спокійно.
  • Якщо дуже важко зібратися з силами і з думками, спробуйте запам'ятати спочатку найлегше, а потім переходьте до вивчення складного матеріалу.
  • Щодня виконуйте вправи на зняття на­пруження, втоми, на розслаблення.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВТОМИЛИСЯ ОЧІ?

Виконайте дві будь-які вправи:

  • погляньте по черзі вгору-вниз (25 с), ліворуч-праворуч (15 с);
  • напишіть очима своє ім'я, по батькові, прізвище;
  • фіксуйте погляд то на віддаленому предметі (20 с), то на аркуші паперу перед собою (20 с);
  • намалюйте очима квадрат, трикут­ник — спочатку за годинниковою стрілкою, потім навпаки.

РЕЖИМ ДНЯ

  • Поділіть день на три частини:готуйтеся до іспитів 8 годин на день;
  • займайтеся спортом, гуляйте, сходіть на дискотеку, потанцюйте — 8 годин;
  • спіть не менше 8 годин, якщо хочете чи треба, влаштуйте собі тиху годину після обіду.

ЯК ЛЕГШЕ ЗАПАМ'ЯТОВУВАТИ

1. Не завжди що більший обсяг матеріалу, то важче його запам'ятати. Великий уривок вивчати корисніше, ніж короткий вислів.
2. Запам'ятати легше те, що розумієш.
3. Розподілене заучування краще від кон­центрованого. Учіться з перервами, а не все підряд, краще помалу, ніж одразу.
4. Більше часу витрачайте на повторення по пам'яті. Це ефективніше за просте бага­торазове читання.
5. Якщо працюєте із двома матеріала­ми — великим і меншим — розумно почи­нати з більшого.

ЯК ПІДТРИМАТИ ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ

1. Чергуйте розумову і фізичну працю.
2. У гімнастичних вправах перевагу слід віддавати перекиду, свічці, стійці на голові, оскільки посилюється притік крові до клітин мозку.
3. Бережіть очі, робіть перерву кожні 20-30 хвилин (відвести очі від книги, поглянути вдалину).
4. Мінімум телепередач та роботи за комп’ютером!

ЯК УНИКНУТИ ХВИЛЮВАНЬ

1. Запишіть на аркуші паперу, що вас не­покоїть. Покладіть його під подушку або в ящик столу на сім днів. Доти, можливо, проблема вирішиться сама собою або її вже розв'яжете ви.
2. Запитаєте себе: «Чи допомагає хвилю­вання впоратися із ситуацією?». Коли ви зро­зумієте, що ні, придумайте щось, що дійсно могло б зарадити.
3. Якщо ви можете порадитися з батька­ми, зробіть це. Попросіть їх підтримати вас. Якщо ви не можете поговорити з батьками, знайдіть іншого дорослого, якому ви довіряє­те, і поговоріть з ним або нею. Удвох ви, напевно, придумаєте розумний план, як впо­ратися з вашими хвилюваннями.
4. Пам'ятайте: занепокоєння — це емоція, а не метод вирішення проблем.
5. Якщо ваші переживання стали нав'язливими, зверніться до шкільного психолога.

НАПЕРЕДОДНІ ІСПИТУ

Багато хто вважає: для того, щоб пов­ністю підготуватися до іспиту, не виста­чає лише однієї, останньої перед ним ночі. Це неправильно. Ви вже втомилися, і не треба себе перенапружувати. Навпаки, з вечора перестаньте готуватися, прийміть душ, прогуляйтеся. Виспіться якнайкраще, аби встати відпочилим, із відчуттям свого здоров'я, сили, з «бойовим» настроєм. Адже іспит — це своєрідна боротьба, в якій варто проявити себе, показати свої сили та здіб­ності.
У пункт складання іспиту приходьте без запізнень, краще — за півгодини до початку тестування. Опануйте свої емоції, зберіться з думками. Сміливо заходьте до аудиторії. Не сумнівайтеся, усе вийде. Сядьте зручно, випряміть спину. Подумайте про те, що ви вищі за всіх, розумніші й у вас усе вийде. Зосередьтеся на словах: «Я спокійний, я абсолютно спокійний». Повторіть їх без по­спіху, кілька разів. Думок відганяти не треба, оскільки це викличе додаткове напруження. На завершення стисніть руки в кулаки.

Ви­конайте дихальні вправи:
• сядьте зручно;
• глибокий вдих через ніс (4—6 секунд);
• затримка дихання (2—3 секунди), потім видих.

Наведемо декілька універсальних рецептів для успішнішої тактики виконання тесту­вання./Files/photogallery/39.gif

Зосередьтеся! Після виконання поперед­ньої частини тестування (заповнення блан­ків), коли ви з'ясували всі незрозумілі для себе моменти, спробуйте зосередитися і за­бути про людей довкола. Для вас мають існувати лише текст завдань і годинник, що регламентує час тесту. Кваптеся без пос­піху! Жорсткі рамки часу не мають вплива­ти на якість ваших відповідей. Перед тим, як вписати відповідь, перечитайте запитання двічі і переконайтеся, що ви правильно зро­зуміли його суть.

Почніть із легких завдань! Почніть від­повідати на ті запитання, в яких ви не сум­ніваєтеся, не зупиняйтеся на тих, які можуть викликати довгі роздуми. Тоді ви заспокої­теся, думки стануть яснішими і чіткішими, увійдете до робочого ритму. Ви ніби звіль­нитеся від нервозності, і вся ваша енер­гія потім спрямується на складніші запи­тання.

Пропускайте! Треба навчитися пропус­кати складні або незрозумілі завдання. Пам'ятайте: у тексті завжди знайдуться такі запитання, з якими ви неодмінно впораєте­ся. Просто безглуздо недобрати балів лише тому, що ви не дійшли до «своїх» завдань, а застрягли на тих, які викликають усклад­нення.

Читайте завдання до кінця! Не прагніть зрозуміти умови завдання «за першими сло­вами» і добудувати кінцівку у власній уяві. Це певний спосіб припуститися прикрих помилок в найлегших запитаннях.

Думайте лише про поточне завдання! Коли ви бачите нове завдання, забудьте, все, що було в попередньому. Зазвичай за­вдання в тестах не пов'язані одне з одним, тому знання, які ви застосували в одному, як правило, не допомагають, а лише зава­жають концентруватися і правильно вирі­шити нове завдання. Ця порада дає й інший безцінний психологічний ефект — забудьте про невдачу в минулому завданні (якщо воно виявилося заважким). Думайте лише про те, що кожне нове завдання — це шанс набрати бали.

Виключайте! Багато завдань можна швид­ше вирішити, якщо не шукати одразу пра­вильний варіант відповіді, а послідовно виключати ті, які явно не підходять. Метод виключення дозволяє сконцентрувати увагу на одному-двох варіантах, а не на всіх п'яти-семи (що набагато важче).

Заплануйте два кола! Розрахуйте час так, щоб за дві третини всього відведеного часу пройтися по всіх легких завданнях («перше коло»). Тоді ви встигнете набрати максимум балів на легких завданнях, а потім спокійно повернетеся і подумаєте над складнішими, які спочатку довелося пропустити («друге коло»).

Перевірте! Залиште час для перевірки своєї роботи, принаймні, аби встигнути пе­реглянути і помітити явні помилки.

Вгадуйте! Якщо ви не впевнені у виб­орі відповіді, але інтуїтивно можете віддати перевагу якійсь, то інтуїції слід довіряти! При цьому вибирайте такий варіант, який, на ваш погляд, більш імовірний.


Презентація до практичного заняття "Цінності у житті дитини"


Для батьків

/Files/images/smaylik_animaciya_solnyshko.gif

Поради батькам майбутніх першокласників


Батькам про суїцидальну поведінку підлітків


Адаптація п’ятикласників/Files/images/psihologya/adaptacija_p-jatiklasnikiv_2013 (1).jpg

Перехід учнів із початкової школи до середньої справедливо вважається кризовим періодом. Багаторічні спостереження педагогів та шкільних психологів свідчать про те , що цей етап неминуче повязаний зі зниженням успішності . хоча б тимчасовим. Учням , які звикли до певних порядків початкової школи, потрібен час, щоб пристосуватися до нового темпу і стилю життя. Часто зовнішні зміни збігаються у часі з початком фізіологічних змін в організмі дітей. Усе це , безперечно , відбивається на успішності.

Перехід учнів із початкової школи до середньої справедливо вважається кризовим періодом. Багаторічні спостереження педагогів та шкільних психологів свідчать про те , що цей етап неминуче повязаний зі зниженням успішності . хоча б тимчасовим. Учням , які звикли до певних порядків початкової школи, потрібен час, щоб пристосуватися до нового темпу і стилю життя. Часто зовнішні зміни збігаються у часі з початком фізіологічних змін в організмі дітей. Усе це , безперечно , відбивається на успішності.

Отже, період переходу молодших школярів до середньої ланки навчального закладу , як правило повязаний з певними ускладненнями. Упродовж одного – трьох місяців триває процес адаптації, який не завжди позитивно впливає на успіхи дитини. У цей період відбуваються зміни у психиці дитини, трансформуються усталені життєві поняття, розвивається теоретичне мислення, память і сприйняття стають осмисленними. Якщо в початковій школі діти тільки ознайомлювалися з навчальною діяльністю, то в середній – опановують основи самостійних форм роботи, активніше розвивають пізнавальну інтелектуальну сферу.

Вікові особливості молодшого підлітка: потреба в гідному становищі в колективі однолітків, в сім'ї; підвищена втомлюваність; прагнення обзавестися вірним другом; прагнення уникнути ізоляції, як в класі, так і в малому колективі; підвищений інтерес до питання про "співвідношенні сил" в класі; прагнення відмежуватися від усього підкреслено дитячого; відсутність авторитету віку; відраза до необгрунтованих заборон; сприйнятливість до промахів учителів; переоцінка своїх можливостей, реалізація яких передбачається у віддаленому майбутньому, відсутність адаптації до невдач; відсутність адаптації до положення "гіршого"; яскраво виражена емоційність; вимогливість до відповідності слова справі; підвищений інтерес до спорту.

Як зрозуміти, що дитина успішно адаптувалася?

1.Задоволеність дитини процесом навчання; дитина легко справляється з программою.

2.Ступінь самостійності дитини при виконанні ним навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише після спроб виконати завдання самому.

3.Задоволеність міжособистісними відносинами - з однокласниками і вчителем.

Ознаки дезадаптації:

1.Втомлений, стомлений зовнішній вигляд дитини.

2.Небажання дитини ділитися своїми враженнями про проведений день. Прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, переключити увагу на інші теми.

3.Небажання виконувати домашні завдання, негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників. скарги на ті чи інші події, пов'язані зі школою.

4.Неспокійний сон, труднощі ранкового пробудження, млявість.,постійні скарги на погане самопочуття.

/Files/images/psihologya/images.jpg75421.jpg

Як можуть допомогти батьки?



Перша умова шкільного успіху п'ятикласника - безумовне прийняття дитини, не дивлячись на ті невдачі, з якими він вже зіткнувся або може зіткнутися. Створюйте умови для розвитку самостійності в поведінці дитини. У п'ятикласника неодмінно повинні бути домашні обов'язки, за виконання яких він несе відповідальність. Незважаючи на гадану дорослість, п'ятикласник потребує ненав'язливому контролі з боку батьків, оскільки не завжди може сам зорієнтуватися в нових вимогах шкільного життя. Для п'ятикласника учитель - уже не такий незаперечний авторитет, як раніше, на адресу вчителів можуть звучати критичні зауваження. Важливо обговорити з дитиною причини його невдоволення, підтримуючи при цьому авторитет вчителя. П'ятикласнику вже не так цікава навчання сама по собі, багатьом в школі цікаво бувати тому, що там багато друзів. Важливо, щоб у дитини була можливість обговорити свої шкільні справи, навчання і відносини з друзями в сім'ї, з батьками. Допоможіть дитині вивчити імена нових вчителів. Якщо вас, щось турбує в поведінці дитини, постарайтеся, якомога швидше зустрітися й обговорити це з класним керівником або психологом. Основними помічниками батьків у складних ситуаціях є терпіння, увагу і розуміння. Постарайтеся створити сприятливий клімат у сім'ї для дитини.


Поради батькам п’ятикласників.

1. Постійно тримайте в полі зору шкільне життя Вашої дитини, цікавтесь її успіхами,проблемами, труднощами.

2. Розвивайте інтерес дітей до навчання, стимулюючи пізнавальну активність дітей.

3. Станьте позитивним прикладом для дитини.

4. Виробіть разом із дитиною чіткий режим дня.

5. Розвивайте самостійність дитини до виконання домашніх завдань.

6. Постійно в невимушеній, доброзичливій атмосфері говоріть з дитиною про її друзів,однокласників.

7. Залучайте дитину до виконання елементарних господарських обов’язків.

8. Підтримуйте дитину у виборі захоплень, інтересів, сприяйте пошуку корисних і цікавих справ.

9. Навчіть дитину радитися з Вами, довіряти Вам.

10. Підтримуйте постійний зв'язок з дитиною.


Дитяча агресія. Рецепти її уникнення

Дитяча агресія є частою проблемою практично в кожній родині. Багато батьків вбачають у дітях зачатки агресії, але не надають цьому великого значення і, пускаючи все на самоплив, лише задавнюють ситуацію. І тільки деякі батьки вирішують звернутися до фахівця. Решта повинна розуміти, що з проблемою агресії цілком можна впоратися самим.
Однією з причин агресії найчастіше є зверхність, що може стати тією самою сніжкою, яка перетворюється на величезну снігову лавину.
Якщо дитині бракує батьківської уваги, вона може виявляти агресію, щоб на неї звернули увагу. Якщо ж батьки у відповідь на спалах карають дитину або ж просто не звертають уваги на неї, то в дитини можуть надалі сформуватися агресивні риси. Дитина лише просто наче попереджає батьків про те, що може щось трапитися. Також агресія може свідчити про неблагополучну обстановку в сім’ї, де дитина відчуває страх і тривогу.
Агресії може сприяти стиль виховання: авторитарний (коли дитину занадто контролюють) або ж, навпаки, потурання (коли немає належного контролю).
Досить-таки часто в агресивних дітей виявляється підвищення больового порогу. Такі діти не плачуть, вони спокійні під час медичних процедур, вони можуть не помічати забитих місць або подряпин. Діти часто вибирають галасливі, грубі ігри із застосуванням фізичного насильства. Також часто у дітей знижений інстинкт самозбереження, вони можуть кинутися в бійку з сильним противником. Але буває навпаки, коли інстинкт самозбереження добре розвинений, і діти намагаються завдати шкоди слабкішим.
Щоб упоратися з агресивними спалахами, батькам треба навчити дитину 3 простих речей:

1) навчити дитину тримати себе в руках у ситуаціях, що провокують гнів, але якщо їй це дається насилу, то треба навчити її висловлювати агресію побічно, наприклад, на неживих предметах;

2) навчити дитину прямо говорити про свої почуття;

3) формувати в дитини здатності до емпатії, навчити її довірі та співпереживанню.

Якщо ж все зайшло надто далеко, і ви не можете самостійно впоратися з цією проблемою, слід обов’язково звернутися до фахівця. Досвідчений психолог проведе необхідні тести, поспілкується з дитиною та підкаже, якої лінії виховання вам дотримуватися надалі.

І на закінчення хотілося б сказати, що саме від батьків і від методу їхнього виховання залежить подальше життя дитини. Слід оточити дитину максимальною увагою і турботою. Дитина повинна розуміти, що її люблять. І якщо дитина кидається з кулаками та криками, то в цій ситуації просто треба міцно обійняти і притиснути до себе. Що означатиме, що мати здатна зрозуміти та витримати її агресію.

Материнська любов і ласка здатні заспокоїти дитину, і таким чином вирішити частину її проблем. Адже всі проблеми, що виникають і не вирішуються в дитинстві, негативно впливають на формування особистості дитини і ставлення до навколишніх.

Кiлькiсть переглядiв: 52